Вітаємо з чудовим святом самобутньої, неповторної, барвистої української культури – з Днем вишиванки. Вона символізує зв’язок поколінь, будить високі патріотичні почуття в серці кожного українця.. Тож нехай це свято зітре кордони й об’єднає українців по всьому світу! Бажаємо укріплення української ідентичності заради процвітання нашої країни.

      День вишиванки –  одне з небагатьох свят не державного та не релігійного характеру. Простий флешмоб студентів перетворився на могутній патріотичний рух серед українців усього світу. Свято   сприяє єдності і культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу

       Українські традиції – одні з найкрасивіших у світі. З прадавніх часів вишиванка була для українців не просто одягом. У ній зашифровані сакральні символи, які зберігають історію народу, його ідентичність. Вишиванка, – як стародавній літопис, через який можна доторкнутись до історії та культури кожного куточка  України.

Відомі факти з історії української вишиванки

     Вишивати – це дійсно давня українська традиція. Археологічні дослідження та свідоцтва науковців говорять про те, що вишивка як окремий вид мистецтва на території сучасної України відома з VI століття.

В національному музеї Івана Гончара, де зібрані зразки вишивки із різних куточків нашої держави, підсумували: існує понад 250 швів, які базуються на 20-ти видах техніки вишивання. Найпопулярнішими є мережання, низь, настилування (гладь). Популярна сьогодні вишивка хрестиком прийшла в Україну з Європи лише в другій половині ХХ ст.

      Наші пращури вважали, що прилегла до тіла сорочка – це провідник магічної сили, яка оберігає свого власника від усього поганого. У зв’язку з цим було і багато прикмет і забобонів. Сорочки для жінки пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її, ще не народжене дитя.

     Для немовляти першу вишиту сорочку вишивали на тканині, яка оброблялася свічками хрещеними при хрещенні малюка. Вважалося, що дитину захищають від бід, негараздів і нечисті, таким чином. Також, в деяких регіонах, на цих сорочках вишивали в непомітному місці червоний хрест.

     Величезне значення надавалося і орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок, наприклад, у подруги або родича, так як це означало що людина як би «забирає» або «повторює» чужу долю.

• вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам;
• першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі;
• у кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними;
• найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України;
• сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було прийнято одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам;
• орнаменти з вишивки з кожним днем стають все більш популярними. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні.

     Вишита сорочка – це не просто красивий одяг, а історія і культура цілого народу. За малюнком і техніці вишивки можна простежити вплив різних стародавніх культур і народів. Вишиванку берегли більше, ніж гроші, адже вона була оберегом і захистом. Це культовий і в деякому роді магічний предмет одягу.